Як COVID-19 змінює світ, як ми можемо захистити себе і допомогти медикам, що варто робити (а чого не варто) на рівні особистому й державному, а також соціуму й бізнесу — про це під час вебінару «Як пандемія змінює наше життя та роль бізнесу» говорила д-р Уляна Супрун, голова NGO «ArcUA», в.о. міністра охорони здоров'я України (2016-2019).Це була зустріч із серії антикризових вебінарів від платформи «Тепле Місто» — громадської платформи для міських ініціатив та синергії між ними, що діє в Івано-Франківську. Під час онлайн-зустрічей різні фахівці діляться міркуваннями, як (передовсім бізнесу) реагувати на виклики і знаходити рішення під час кризи.
Ми вибрали важливі думки із діалогу з Уляною Супрун. Запис можна переглянути тут.
Зараз і потім
-
Як подбати про себе, своїх працівників і клієнтів?
Вірус SARS-CoV-2 викликає захворювання, на яке може захворіти кожен, тож треба починати із себе — і дотримуватися всіх правил безпеки. Якщо не захищаємо себе, то не можемо допомагати й іншим.
Нагадаю базові речі. Перше: часто провітрювати кімнату вдома чи в офісі. У непровітреному приміщенні частинки бруду й пилу довше зависають у повітрі й можуть бути додатковими носіями і бактерій, і вірусів. Сухе повітря може викликати нежить, чхання і кашель, а саме так, як свідчить доказова база, стовідсотково передається вірус, який викликає захворювання СOVID-19. Слід також підвищувати вологість повітря. Задушлива кімната особливо небезпечна для немовлят, а також для дорослих із груп ризику. Далі — часто мити, дезінфікувати поверхні: вірус може залишатися на них, якщо інфіковані люди торкаються свого рота, носа, очей, а тоді якоїсь поверхні. І найважливіше — мити руки і робити це часто. Коли приходите додому чи на роботу, перед тим, як торкаєтеся своїх дітей, як ідете їсти тощо. Не можна недооцінювати важливість цієї рекомендації. Важливо, щоб ці правила розуміли й ваші співробітники і клієнти: можна робити плакати, розмовляти, постійно використовувати дезінфікуючі засоби.
Дайте можливість вашим співробітникам працювати з дому, дистанційно. Знаю, що не всі так хочуть. Скажімо, в ArcUA працівники мають вибір — і половина з них приходить в офіс. Ми дотримуємось усіх правил, забезпечили транспорт для них (бусик, а дехто приїздить на велосипедах або приходить пішки), пробуємо щодня замовляти доставку їжі, щоб підтримувати малі бізнеси в Києві.
Щодо тестів, я не рекомендую купувати експрес-тести онлайн чи в аптеках і робити їх самостійно. Якщо хочете зробити такий тест, поговоріть з сімейним лікарем і зробіть це разом. Є певний відсоток неточності результатів швидких тестів (точність залежно від виробництва — від 70 до 95%), тож негативний тест може виявитися неправдивим. Якщо швидкі тести покращать, тоді вони будуть більш корисні. Наразі найкращий тест — ПЛР, коли беруть мазок зі слизової носа чи горла і досліджують лабораторно: два негативні тести засвідчують, що людина вже не є небезпечною.
-
Як допомогти тим лікарням і медикам, які дійсно цього потребують?
Зараз є багато програм, націлених на допомогу лікарням та медпрацівникам. Національною службою здоров’я України (НСЗУ) було визначено 242 опорні лікарні, які приймають пацієнтів із COVID-19. Вони є у вашій області чи місті — знайти перелік можна на сайті НСЗУ. Друге — довідатися, чи потрібна там допомога і яка саме. Можна подзвонити або піти і поспілкуватися з головним лікарем чи іншими лікарями. На деяких сайтах є інформація про такі потреби, але вона не завжди достовірна, буває застаріла. Також є БФ «Пацієнти України», який на своєму сайті дає можливість зробити пожертву або вас можуть скерувати до конкретної лікарні де розкажуть, що саме потрібно.
Можна допомогти сім’ям наших медиків, адже вони зараз на передовій і дуже перевантажені на роботі. Ще одна річ, яку можна організувати для медиків — доставка їжі. А деякі готелі надають кімнати для працівників лікарень, щоб вони могли там проживати, а не їхали додому й не ставили під загрозу рідних.
-
Коли карантин закінчиться…
Завдяки карантину держава купує час. Це дороговартісний кредит, адже наша економіка сильно падає. Цей час потрібен для того, щоб організувати усі необхідні заходи безпеки. Налагодити тестування, закупівлю ЗІЗ для медиків, створити план, як працювати і жити повсякденним життям. Без епідеміологічних даних ми ходимо в темній кімнаті і не знаємо, як з неї вийти. Інформація — це світло, яке допоможе безпечно вийти з карантину. Можемо дивитися й на успішний досвід інших країн.
Ми маємо також розуміти, що не повернемося до життя, яке було раніше: наше життя змінилося, ми більше не можемо не думати про ймовірність передачі цього вірусу один одному. Слід подумати, як жити в новій ситуації. У мене особисто таке відбувалося багато разів у житті, тому я спокійна: розробимо план і зможемо це пройти. Але не всі мають такий досвід. Тож зараз важливо розробити план, як виходити із карантину і як жити в нових реаліях. Бізнесам варто подумати, хто повернеться в офіс, хто далі працюватиме дистанційно, як приїжджатимуть на роботу, як захищатимуться. Таке бачення допоможе швидше вийти з карантину.
Ми також не знаємо, як ситуація розвиватиметься далі, чи можливі нові спалахи епідемії. Дехто думає, що влітку не хворітимемо, але ж у південній півкулі хворіють. Є прогнози, що друга хвиля захворювання буде вже у жовтні.
Достовірна інформація замість страху
-
Що таке комунікація зі здоровим глуздом?
У кризовій комунікації важливо якнайкраще передавати інформацію, щоби все було зрозуміло. У нас же здорового глузду бракує. І медіа тут не допомагають: багато з них контрольовані олігархами, деякі частіше хочуть хайпанути, а не донести правду, є ті, що навмисно використовують дезінформацію в контексті гібридної війни Росії проти України. Всі наші комунікації і в «Захисті Патріотів», і раніше в МОЗ, а зараз в ArcUA базовані на двох речах — здоровому глузді й доказовості. Мова медицини нині — англійська, тому важливо, щоб фахівці могли читати найновіші матеріали. Я щоранку відкриваю медичні англомовні сайти — кожного дня щось змінюється: але в нас немає часу все перекладати, інформація швидко старіє. Тому так важливо, щоб медики володіли англійською і могли швидко реагувати на зміни.
Дещо громадяни можуть забезпечити самі. Це отримання достовірної інформації: потрібно перевіряти її джерела. Варто дивитися CDC [Центри з контролю та профілактики захворювань в США], NHS [Національна служба охорони здоров'я Великобританії], ВООЗ, у нас також МОЗ і Центр громадського здоров’я МОЗ, що відповідає за збереження здоров’я населення, епідеміологічний нагляд тощо. Поширюючи інформацію, зокрема серед своїх працівників, клієнтів, ми несемо за це відповідальність.
У контексті держави, комунікуючи, ми повинні не лякати людей, а говорити правду, пояснювати, займатися просвітницькою роботою. Скажімо, слова головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка, що перевірка документів чи поливання вулиць хлоркою — це способи психологічно вплинути на громадян, дуже принижують нас всіх. У демократичних країнах з людьми спілкуються способом переконування, а не лякають чи погрожують штрафами. Повинно бути чітко визначено хто комунікує, мають бути єдині меседжі. Бо в нас, я побачила, президент каже одне, Кабмін інше, прем’єр-міністр ще інше. Ключовими мають бути відкритість і прозорість, чіткі меседжі, вчасно донесені і легко зрозумілі, пояснення, як ми будемо діяти, як будемо виходити з карантину. Бо гірше, ніж пандемія, є тільки страх, коли немає достовірної інформації — і люди не знають, не розуміють, що робити.
Наша організація ArcUA, націлена створювати рішення у різних сферах (охорона здоров’я, культура, освіта, нацбезпека) та якісно їх комунікувати. У нас є різні канали комунікації, зокрема нещодавно ми завели YouTube-канал і запустили там блог «Міністерство здорового глузду»: у цих відео ми креативними і зрозумілими способами інформуємо, як люди можуть себе захистити і що нині відбувається. Співпрацюємо з різними стейкголдерами. Бачимо, що як і на початках війни, наша держава неспроможна самостійно відповісти на виклик пандемії, і ми, громадянське суспільство та бізнес, об’єднуємось, щоб так само, як тоді військових, захистити наших медпрацівників.
Важливий план і пріоритети
-
Які уроки пандемії для України та світу?
Якщо в якійсь країні з’являється захворювання, як COVID-19, важливо, щоб вона правильно реагувала і говорила правду іншим, бо це єдиний спосіб локалізувати епідемію. Якщо б Китай швидше реагував, не переслідував лікарів, які говорили про проблему, не приховував кількість хворих, ми б не мали цієї пандемії в таких масштабах, бо багато країн, знаючи правду, готувалися б інакше. Якщо держави, уряди (як у Китаї чи Росії) базують свої плани на неправдивій або маніпулятивній інформації, тоді маємо такі проблеми, як сьогодні. Отже, перше — відповідальність кожної держави щодо громадського здоров’я та епідеміологічних питань. Друге — краща координація між державами щодо кордонів, контролю поширення вірусу. По-третє, кожна країна має розробити свій план дій на наступний раз.
Четверте: ми маємо звертати більше уваги і більше інвестувати у громадське здоров’я, науку, щоб вчені могли розробляти ліки, вакцини, розвивати епідеміологію і ми могли швидше реагувати на епідеміологічну ситуацію. Тобто — треба поставити охорону здоров’я у пріоритет і глобально, і в кожній окремій країні. У контексті цієї пандемії, ідеться радше про проблеми респіраторного характеру — з диханням. Зараз, проте, з’являється багато інформації і про неврологічні симптоми: можливо, люди, які мали інфаркт або інсульт, насправді хворіли на COVID-19, який уразив серце чи мозок. Треба шукати, досліджувати. Згодом можуть виникати спалахи хвороб іншого типу — і ми маємо вміти реагувати на них. Без науки це неможливо. Наші науковці спроможні допомогти в багатьох питаннях не тільки Україні, а й світу. Найбільша проблема у нас — те, що науковці старшого віку не хочуть поступитися молодшим поколінням, які думають інноваційно, володіють англійською, мають доступ до інформації, нові ідеї. Інший момент — дуже мале фінансування науки; а гроші, що є, не йдуть безпосередньо на дослідження, а лише на зарплати та утримання будівель. Я за окремий потужний науковий фонд, щоб учені подавалися на гранти, засвідчували важливість результатів своєї роботи; відтак гроші йтимуть не на інституцію, а на інноваційні рішення важливих проблем у країні та світі.
-
Як Україні підготуватися до пандемічних викликів і яка роль бізнесу?
Коли Тайвань у 2004 році зіткнувся з першим SARS (за останні 20 років було 3 коронавіруси, які породили епідемії: SARS у 2004-му, коронавірус MERS у 2010-му і зараз SARS-CоV2), то країна була неспроможна боротися з вірусом. Тоді вони створили план на майбутнє — щоб ви розуміли, зараз у Тайвані низький рівень захворюваності і смертей.
Ми в Україні (та й інші країни теж) повинні планувати наші дії на наступні пандемії. Головними у розробленні такого плану є МОЗ із Центром громадського здоров’я, НСЗУ. Але до співпраці мають бути залучені й багато інших відомств. Це МВС, адже прикордонники першими на кордоні зустрічаються з новою хворобою і вирішують, як діяти. Також ДСНС, що займається надзвичайними ситуаціями. Нацгвардія і поліція, представники яких мають адекватно передавати громадянам інформацію, пояснювати встановлені державою правила і в жодному разі не лякати. МінФін, бо ми фінансуємо заходи для реагування на пандемію, потребуємо додаткових грошей, щоб закупити ліки, підтримати медиків, розвивати Центр громадського здоров’я, забезпечити доступність тестування, ліків тощо.
У таких ситуаціях Міністерство розвитку економіки має спілкуватися з бізнесами: із початком пандемії експорт таких-то речей зупиняємо, виробництво інших збільшуємо для внутрішнього ринку, іншим бізнесам, можливо, треба допомога перепрофілюватися. Скажімо, Україні потрібно було зупинити експорт засобів індивідуального захисту ще на початку лютого, але, на жаль, цього не зробили — і зараз нам їх бракує. Але ми могли цього уникнути, якби був план.
-
Як бізнес долучається до трансформації медичної сфери?
Ми розуміємо, що ця сфера стосується кожного: чи це лікар, чи управлінець, чи бізнесмен, чи клієнт, чи пенсіонер, чи дитина. Зараз бачимо реальну важливість системи охорони здоров’я і те, що вона повинна щодня бути у пріоритеті нашого уряду, держави і кожного з нас. Важливо, щоб ми розуміли, як діяти, почувалися захищеними, бо держава гарантує надання кваліфікованої, якісної медичної допомоги. Це наша мрія.
Коли ми почали трансформацію системи охорони здоров’я, то долучали до цього процесу всіх стейкголдерів — різні громадські організації і бізнес. Напевно, багато хто чув про електронну систему охорони здоров’я eHealth: є медичні інформаційні системи (МІС), які лікарня або лікар наповнює інформацією про пацієнта й надані йому послуги, щоб потім переслати дані НСЗУ для оплати цих послуг. Всі МІСи розроблені приватним бізнесом. Це було партнерство між державою, громадянським суспільством, антикорупційними і пацієнтськими організаціями, та бізнесом. Це чудовий досвід, як разом можемо розбудовувати чи систему охорони здоров’я, чи інші системи в країні.
Ще одним прикладом є державно-приватне партнерство, яке можна розвивати у наших лікарнях або медичних установах. Скажімо, послуга тестування для діагностики (коли беруть кров або інші біологічні матеріали для аналізу) включена у надання медичних послуг на первинній ланці (сімейні лікарі). Деякі амбулаторії (або центри первинної допомоги) для проведення цих тестів закупили апаратуру, але багато інших підписало договори із приватними лабораторіями для проведення аналізу біоматеріалів (що більш економічно ефективно, ніж закуповувати досить дороге обладнання). Це аутсорс для лікарень, медзакладів. Думаю, багато бізнесів могли б допомогти їм і разом розвиватися у новій системі охорони здоров’я, пропонуючи свої послуги: прати речі, доставляти їжу тощо. Ви підписуєте контракт –– медзаклади оплачують ваші послуги.
Є також досвід, коли соціально відповідальні бізнеси допомагають пацієнтам або ж лікарням робити послуги кращими. Наприклад, Ronald McDonald House за пожертви клієнтів McDonalds чи за власні ресурси будують сімейні кімнати або будинки біля педіатричних лікарень, щоб батьки маленьких пацієнтів могли проживати поруч, поки їх дитина перебуває на лікуванні. Такі кімнати є у Львові, Києві, Вінниці і цей процес розвивається і в інших містах. Це чудовий приклад, як бізнес може допомагати лікарням, собі і своїм клієнтам відчувати, що можна разом втілювати позитивні зміни у суспільстві.
