Завершенням циклу матеріалів з серії Manufuturing є текст про те, як колись розвивалось виробництво на франківському заводі «Промприлад» — і як нове покоління виробників працює поруч з заводом (або й у його стінах).
У районі «Промприладу» щось виробляють уже понад 100 років. На початку 1900-х тут діяло кілька виробництв. Фірма «Край» виготовляла вуличні ліхтарі, залізничні гальмівні колодки, приводні пристрої для млинів та інше. «Фама» спеціалізувалася на литві та його обробці, і каналізаційні люки від цього виробника ще й досі можуть трапитися під ногами під час прогулянки Франківськом. Третім відомим підприємством була ваго-механічна фабрика Вацлава Майора, де виготовляли та ремонтували ваги.
Після 1939-го виробничі потужності були націоналізовані. Під час Другої світової війни промислові об’єкти зазнали руйнації, але згодом — підйом: у 1956 році вагономеханічне та машинобудівне виробництва об’єднуються у Станіславський машинобудівний завод. Згодом він кілька разів змінить назву і перекваліфікується на приладобудування, зокрема виробництві газових лічильників, манометрів, електронно-обчислювальних приладів для нафтової та газової промисловості, а потім і товарів народного вжитку.
Пік «Промприладу» припадає на 1980-ті: тут є до п‘яти тисяч працівників, а продукцію експортують у 26 країн. У 1990-х виробництво занепало, адже пристосуватись до вимог вільного ринку виявилося непросто. На «Промприладі» збереглася незначна частка виробництва. Нині тут випускають лічильники для обліку газу й нафтопродуктів, манометри.
Поштовх вже новим видам виробництва дав проєкт «Промприлад.Реновація», що стартував 2018-го. У старих заводських стінах скоро з’явиться лабораторія для виробничих експериментів, уже працює низка креативних виробництв, де виготовляють оригінальні аксесуари, відеоконтент, друковану продукцію тощо.
Нові підприємства, як і сто років тому, працюють і поруч із «Промприладом», тож йдемо знайомитися з місцевими виробниками.
Продовження у статті від онлайн видання Куфер.
Текст: Ірина Шутка
