23 березня на Promprylad. Renovation співзасновник видавництва “Discursus” Василь Карп’юк і координатор програми «Читай» Тарас Малий говорили про дослідження глибин гуцульського світу.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну виникла нова хвиля досліджень власної ідентичності. Українці шукають відповідь на запитання «хто ми?». Під час цього пошуку важливо знайти джерело, яке б було надійне, цікаве і, звичайно, корисне.
(Василь Карп’юк та Тарас Малий)
Видавництво Discursus займає свою унікальну нішу: це книжки на теми гуцульської культури, яка, окрім діалекту, має чималу кількість особливостей. Від вже відомих героїв міфів та легенд до власної версії створення світу. Засноване ще у 2013 році, видавництво поповнило українську літературу не однією книжкою про самобутність Гуцульщини.
Особливість події полягає в тому, що будь-хто зміг знайти в темі розмови щось нове для себе. Не важливо, чи ти з франківської області, чи зі Сходу, Центру, Півдня. Про розмаїття Гуцульщини Василь Карп’юк говорить так: «Діалекти в різних селах дуже відрізняються, бо знаходяться вони дуже далеко один від одного – на відстані 5 кілометрів». Отже, навіть гуцулу послухати обговорення ідентичності гірського краю стане в пригоді. Для учасників з інших терен України цей захід – можливість зрозуміти в чому своєрідність та унікальність гуцульської культури. Як очевидну ми маємо Василеву версію: «Гуцули то дуже файні люди».
Але, якщо говорити серйозно, він наголошує на декількох причинах такого інтересу: власна історія, міфологія, що збереглась завдяки відокремленості регіону. Також, як пояснює видавець, самобутність Гуцульщини зафіксована у книжках, працях різних дослідників та письменників. Це відіграє роль, коли в спробах пізнати минуле виникає проблема відсутності джерел про наших предків.
Інша проблема: навіть за наявності відповідної історичної літератури, не кожен зможе її зрозуміти. Гуцульщина неодмінно пов’язана з діалектизмами. Головний художній текст, писаний гуцульською – книжка «Дідо Иванчик» Петра Шекерика-Доникова. Під час її прочитання в оригіналі виникали проблеми навіть у Василя Карп’юка. Він розповів, що не з першого разу зумів осягнути цю історію, хоч сам і гуцул. «Книжка “Дідо Иваничк” не гірша за “Хроніки Нарнії”. Про неї має дізнатися світ», — врешті стверджує видавець. Отже переклад сучасною українською – необхідний. Це питання і намагається вирішити видавництво “Discursus”.
За допомогою книжки «Дідо Иванчик» та інших з колекції «Брустури» – «У нас, гуцулів. Сім книжок» Люби-Параскевії Стринадюк, класики «Тіни забутих предків» Михайла Коцюбинського – ми повертаємось до нашого коріння. А як зазначає Василь Карп’юк, це те, що ми можемо використовувати для представлення України у світі.
* * *
«Читай» – програма промоції читання, що має на меті формування в суспільстві постійної звички читати книжки, а також сприяти соціальній згуртованості через розвиток середовища та залучення нових аудиторій. В основі нашої роботи – щорічна програма подій та активностей, спрямованих на поглиблення культури читання як у локальних громадах, так і в суспільстві.
