Новини

Другий шанс. Як і навіщо міста ревіталізовують занедбані об’єкти

Хоча в містах Європи та Америки ревіталізація (тобто, оновлення, переосмислення) занедбаних промислових об’єктів почалась ще років 30 тому, Україна опановує для себе цей інструмент лише останні кілька років.

Кураторам і керівникам цих проектів доводиться охороняти нові простори від забудовників та пояснювати мешканцям, чому сучасне мистецтво може бути корисним сусідом для бідного промислового району.

«Куфер» продовжує цикл текстів під гаслом Manufuturing, у яких розповідає про виробництво, ревіталізацію, цехи, лабораторії — та їхнє місце у наших містах. Все це завдяки фестивалю «Сеанс міського сканування», який тривав кілька місяців і завершиться цього тижня у Франківську.

Повернення до життя

«Повернення до життя» — так із латинської тлумачиться «ревіталізація».

В архітектурі й урбаністиці це переоцінка ролі занедбаного об’єкта, будівлі чи простору, і його відновлення зі старим або новим призначенням. Цей підхід дозволяє зберегти архітектурне чи культурне надбання міста, урізноманітнити життя мешканців, стимулювати появу нових ініціатив та локальних продуктів.

«У глибокому розумінні ревіталізація є інструментом для вирішення проблем міста чи району (екологічних, інфраструктурних), тобто поза рамками самої ревіталізованої промзони», — каже Анастасія Пономарьова, співзасновниця Urban Curators.

У деяких країнах Європи та США ревіталізаційні процеси почалися 30-40 років тому.  Чималий досвід тут мають країни Бенілюксу й Скандинавії, Балтики та Західної Європи. Інші, як Україна, тренд підхопили лише тепер. Ревіталізація може стосуватися різних об’єктів — і не обов’язково в місті.

Іноді друге дихання отримує не окрема будівля чи промзона, а цілі депресивні квартали. Так вулиця Жовтнева у Мінську стала осередком стріт-арту, у Голландії та Норвегії відновлюють великі прибережні промзони. А один із найбільших ділових центрів Європи постав на місці колишнього порту Лондона — на Собачому острові.

В Україні теж є спроби мислити районами: для колись потужного осередку промисловості, а нині одного з найбідніших районів Львова Підзамча розробили окрему програму ревіталізації, а в Києві є ідеї трансформувати Поділ, значну частину якого займають колишні виробництва.

Колишній завод Галичскло на Підзамчі, нині – Fest Republic. Фото: Craft Beer & Vinyl Music Festival
Колишній завод Галичскло на Підзамчі, нині – Fest Republic. Фото: Craft Beer & Vinyl Music Festival

Ревіталізація необов’язково змінює первинну функцію будівлі чи простору. Найчастіше реанімовані промзони переорієнтовуються — на мистецтво й креативні індустрії, парки та кампуси. Прикладів є чимало: Medialab Prado у Мадриді, Art Inkubator (Fabryka Sztuki) у Лодзі, театральний центр Jatka 78 у Празі, фестивальна мекка Melkweg в Амстердамі. Є й масштабніші проекти: брюссельський Kanal — Centre Pompidou на місці гаражів Citroën чи місто мистецтв Kunststad замість старої корабельні в Амстердамі.

Практика засвідчує: найліпший варіант ревіталізації це багатофункціональність. Адже різні можливості простору — для роботи, життя, саморозвитку, відпочинку — притягують різних людей. Часом функціональне наповнення формується хаотично, та іноді зміст проекту визначений наперед. Наприклад, на вибір ключових напрямів «Промприлад.Реновація» — урбаністика, сучасне мистецтва, альтернативна освіта та креативний бізнес — вплинули попередні дослідження школи CANactions та Stanford Research Institute International.

У формуванні концепції «Зеленого театру» — відновленого амфітеатру в центральному парку Одеси — за словами його креативного директора Артема Максимова визначальними стали історія об’єкта (там і раніше відбувалися концерти та постановки), ландшафт (парк), світові тренди (звідси еконапрям і громадський город) та бажання дати місту те, чого йому бракує (комфортна паркова, культурна й освітня зона).

Як і чому це відбувається(або не відбувається)

Ревіталізація починається з ідеї. Далі буває по-різному. Іноді ініціатори обирають шлях сквотування, тобто «захоплення» простору з його пізнішою легалізацією. Це випадок Ufa Fabrіk у Берліні чи Arts Printing House у Вільнюсі. Інколи долю проекту вирішує ініціативна група. Якби не Friends of the High Line, на місці старої колії в Нью-йорку не було б знаменитого Гай-Лайн Парку, а без «Врятуймо Музей технологій» Відень втратив би оригінальну локацію в промзоні. Такі команди комунікують з профільними органами влади, шукають волонтерів, спонсорів, краудфандять. Та зазвичай ревіталізаційні проекти зазвичай мають потужні команди, бізнес-моделі і стратегії, а іноді їх ініціюють й адміністрації міст. 

Продовження у статті від онлайн видання Куфер.

Текст: Ірина Шутка

Your browser is out-of-date!

Update your browser to view this website correctly. Update my browser now

×