Новини

Подвоїти допомогу: як мотивувати людей до проактивної підтримки ЗСУ?

З нагоди свого дня народження Павло попросив друзів робити перекази на підтримку Збройних Сил України, а потім — подвоїв зібрану суму! За зібрані кошти спільно з Координаційним центром підтримки військових Прикарпаття Save Ukraine NOW (SUN) він придбав для українських захисників приціл. В інтервʼю «Теплому місту» Павло Борня розповів, як змінилося його життя з початком війни, про волонтерство й людську природу, а також — про те, як зробив подарунок для ЗСУ з нагоди свого дня народження.

Познайоммося трохи краще. Розкажи про себе:
 
Працюю в ІТ, живу у Львові, але тісно повʼязаний з Івано-Франківськом. Фактично, живу на два міста. Раніше я їздив взимку на лижі, часто ходив у гори, любив мандрувати — до війни відвідав 28 країн. Зараз у житті все хаотично, та часом займаюсь плаванням, катаюсь на велосипеді, вейксерфінгу.
 
Як на твоє життя вплинула війна?
 
Через війну все перевернулося з ніг на голову… За два дні до війни, у вівторок, я повертався літаком із Києва. Востаннє, коли довелося літати. Раніше часто бував у Києві, але з початку війни ще не повертався туди. Тож, повернувся до Львова, промерз, захворів... А вранці 24 лютого прокинувся від телефонного дзвінка. Телефонував друг зі словами: «Ну все, війна почалася».
 
Я не повірив! Адреналін. Подивився новини, переконався. Почав діяти, і пригадую, був дуже зібраним. Розбудив дружину, дав вказівки, як усе організовуємо: ми зробили запаси води, купили трохи консервів. Почали облаштовувати зручне укриття в паркінгу. До нас з’їжджалися друзі, ми почали приймати в себе людей. І тоді я зрозумів, що треба робити щось більше. Пішов шукати, куди ж долучитися. У Львові вже в усіх організаціях не було місць – ні в ТрО, нікуди не брали. Пішов у райадміністрації: десь мені обіцяли перетелефонувати, десь узяли данні паспорта й занесли до бази, записували мене у якісь патрулі. Але нічого з цього всього не вийшло – ніхто мені не перетелефонував. Оскільки я живу неподалік залізничного вокзалу у Львові, вирішив піти туди, подивитися, яка там ситуація. На той момент уже був транспортний колапс, і я почав допомагати довозити людей до польського кордону. Перші 10 днів я прожив у форматі вокзал-дорога-перекусити вдома. І так по колу.
 
Уже тоді я почав помічати дуже дивні контрасти, яких раніше так чітко не бачив. З одного боку – люди, які гуртуються, роблять усе, аби допомагати іншим, аби рятувати країну: вони працюють, віддають і діляться, працюють допізна і ночують на вокзалі. А потім ти їдеш на кордон – я завжди намагався підвозити до кордону людей із малими дітьми – і там бачиш радикально іншу картину: люди між собою сваряться, бʼються і зневажають одні одних. Тут ти хочеш людям допомагати, а там мало не ненавидиш – дуже дивні відчуття. Розумію, що це складні емоції, усі їх переживають по-різному…

Читайте також: Вболіваємо за перемогу: історія українця, який виграв аукціон з футболкою Роналду

Тобто волонтерство було у твоєму житті з перших днів…
 
Так, останнім часом я допомагав із пошуком, підготовкою й доставкою автомобіля на передову. Навіть один автомобіль забирає дуже багато часу, це просто шалена праця – перевезти авто в Україну, оформити всі декларації, акти, виправити помилки, пройти перевірку, чи це справді авто для військових…


 
А тепер – до ідеї, щоби купити приціл спільно з координаційним центром Save Ukraine Now. З чого все почалось?
 
Мій друг із нагоди свого дня народження проводив збір на ці автомобілі. Цей запит ми закрили. Та наближався мій день народження, і я також хотів бути корисним ЗСУ. Та на що збирати кошти – я поки не мав чіткого плану. Це міг бути і байрактар, і кошти на фонд. Я лише знав, що збір буде ефективніший, якщо не просто передавати гроші у якийсь фонд, а оголосити про якусь конкретну ціль.
 
Загалом, я намагаюсь систематично донатити на ЗСУ. Та знаю, що є багато пасивних людей. Я вирішив спробувати залучити до збору саме тих, хто за інших умов не зробив би пожертву. Тож для мотивації я вирішив подвоїти суму, яку мені подарують!
 
Це чимала мотивація!
 
Так. Хтось писав: «Вау, круто», а хтось в азарті уїдливо жартував: «А якщо ми кинемо 100 тисяч, подвоїш?» Я відповідав: «Так, звісно, ми ж хочемо зібрати якнайбільше!»
 
Суми переказів були різні — від 30 гривень. Найчастіші внески — 500–1000 гривень. Найбільша сума одним переказом — 10 000 гривень. Хтось навіть кинув 100 доларів у криптовалюті. Загалом, ми зібрали 36 900 гривень, і я цю суму подвоїв.
 
Надсилали гроші і знайомі й незнайомці. Одночасно, я знайшов баг (помилку, — ред.) у Монобанку. Якщо на благодійну «банку» (цільовий рахунок, — ред.) пересилати гроші за лінком — мені видно деталі, від кого платіж. Та якщо переказувати на номер картки «банки» — ні, тож я не знаю імен близько третини своїх благодійників і не можу подякувати їм за подарунок особисто. У банку пообіцяли це вирішити.
 
Зрозумівши, що маємо 73 800 гривень, і нам не вистачає, наприклад, на коптер, я вже вирішив було віддати гроші якомусь із благодійних фондів. Але наступного дня я їхав у Львів і взяв пасажирку з Івано-Франківська. Нею виявилася Ярина, менеджерка Save Ukraine Now. Вона розповіла про діяльність ініціативи, про підходи та про результати. Ми вирішили обʼєднати зусилля: фонд долучився частиною суми і ми купили для військових приціл із кріпленням! Він уже на передовій.
 
Чому ти вирішив співпрацювати саме з Save Ukraine Now?
 
Родом я з Калуша, це рідне місце, тож і Франківськ мені не чужий. Для мене дуже цінно долучитися до допомоги військовим із мого регіону.
 
Чи повторив би ти свою акцію? І головне, чому порадиш іншим не боятися повторити твій досвід?
 
Наша з тобою розмова, як на мене, і має на меті, аби це можна було повторити (усміхається, — ред.). Якщо хтось вагається, то можу порадити: знайте свою аудиторію! Чим вона цікавиться, які аргументи її переконують, яких цілей вона хоче досягти. Якщо ваші цілі спільні — ви зможете швидко разом перетворити ідею в реальність.
 
Боятися розпочинати збір на підтримку військових не варто. Люди підтримають! І ще: у процесі ви зустрінете чимало цікавих особистостей, які також долучаються до допомоги ЗСУ. Разом ви точно зможете все!

Довідка. Координаційний Центр допомоги військовим Прикарпаття Save Ukraine Now (SUN) створено в лютому Івано-Франківською міською радою,Територіальною обороною Збройних Сил України в Івано-Франківській області, обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, Громадською спілкою «Бізнес Асоціація Івано-Франківська», благодійною організацією «Тепле місто», інноваційним центром Промприлад.Реновація, Івано-Франківським Драмтеатром ім. Івана Франка спільно з іншими партнерами для забезпечення комплексних потреб військових батальйонів Івано-Франківської області на передовій.
 

 

Your browser is out-of-date!

Update your browser to view this website correctly. Update my browser now

×